Сімейний кодекс

Дитина знає,  що вона прекрасна,

                   дорослі  іноді  роблять все, щоб вона про це забула.                                                                                                        (В.Сухомлинський)

• Хай життя протікає природнім шляхом, щоб міг розкритися вроджений потенціал вашої дитини.

• Щастя – це реалізація самого себе, задоволення своїх запитів.

• Будь-яка затримка, заминка у розвитку -  передумова до поразки у боротьбі за реалізацію дитиною своїх задатків. Не заспокоюйтесь тим, що дитина пізніше себе знайде. Минуле закономірно входить у теперішнє, а сьогодення -  у майбутнє.

• Більшість наших дітей – "просто діти”. Не робіть з  них "вундеркіндів”, не ставте непомірні вимоги. Дитина повинна бути частіше задоволеною від того, що вона може, ніж тривожною через свою неповноцінність.

• У різних дітей – різні здібності, їх треба розвивати. Визначення неоднаковості – фундамент істинної соціальної справедливості.

• Щоб підготувати дитину  до життя, треба дати певну систему знань, умінь і навиків – це дають учителі. Культуру взаємостосунків дитина приносить із сім’ї.

• Утвердитись в житті може тільки активна дитина.

• Ростіть людину дії, вчинків. Бездіяльність атрофує мозок і м’язи, закриває всі  шляхи для реалізації вродженого бажання творити.

• Дозволяйте дитині ризикувати. Тоді прийде сміливість, уміння швидко орієнтуватися, приймати самостійні рішення.

• Правильно виховувати може лише та людина, яка знає свою дитину, розуміє,відчуває її настрій, орієнтується в інтересах,  цінностях,  звичках, здібностях.

• Не орієнтуйте навіть найздібнішу дитину на винятковість.

• Не формуйте "зручну”  дитину  - слухняну, покірну, а виховуйте дитину, яка живе своїми думками і чужими почуттями, самостійну, чуйну, тактовну і активну.

• Не використовуйте в своїй практиці вислів: "Роби, бо я так звелів”. Замініть на іншу:  "Роби, бо цього не зробити не можна”. Дитина повинна звикнути до вимог розумних, необхідних.

• Штучно не прискорюйте розвиток своєї дитини. Прийде час – і дитина сама вимагатиме більшого.

• Нехай накопичує досвід у темпі, який під силу її  розвиткові, хай вчиться сама розпоряджатися своїм вільним часом.

• Довіряйте дитині , тоді в житті їй  буде спокійніше, вона буде відвертішою, добропорядною  і комунікабельною.

• Процес розвитку вимагає від усіх нас великого терпіння. Виховуйте вимогливою любов’ю.

• Будьте послідовними у своїх вимогах. Виробіть правила-обов’язки, спокійний тон спілкування.

• Ставтесь до дитини з повагою. Тоді вона буде поважати себе та інших людей.

• Не дивіться на дитину як на власність. Наша мета – виховати людину для суспільства, для життя серед людей, а не для себе.

• Ніколи не відмовляйте дитині в допомозі. Але і не посягайте на природнє бажання дитини прожити своє життя.

• Не шукайте істину в дрібницях. Спробуйте відповісти, чому дитина зробила саме так, що нею керує? Згадайте себе в тому ж віці, в схожій ситуації. Можливо, виникне інше рішення.

• Говоріть дитині не тільки те, чим ви не задоволені,  але й що вас радує. Не порівнюйте з іншими дітьми. Найкраще порівняння з самим  собою.

• Будьте відповідальними за наслідки своїх висловів і дій.

• Ставтесь до дитини серйозно. В житті немає чернеток. Кожен момент свого життя дитина або реалізує, або заперечує себе.

• Ніколи не говоріть, що вам немає часу виховувати власну дитину. Ми виховуємо своїм життям, поведінкою, спілкуванням з іншими людьми, ставленням до праці, до людей. Виховуємо своєю присутністю і  відсутністю.     

• Ростіть  щасливу людину. Щастя – це процес досягнення  одних цілей і планування інших, безперервне самовдосконалення.